Інформаційна пам’ятка «Що робити у разі ядерного вибуху?»

Ядерна зброя – це зброя масового ураження вибухової дії, заснована на використанні енергії, яка виділяється під час ядерних реакцій поділу або синтезу.

Потужність ядерного боєприпасу характеризується тротиловим еквівалентом, тобто такою кількістю тротилу в тонах, у результаті вибуху якого виділяється така ж кількість енергії, що і під час вибуху цих ядерних боєприпасів.

Знадобиться 1000 тонн тротилу, щоб вивільнити таку саму енергію, яка утворюється в результаті поділу всіх атомів у лише кількох грамах збагаченого військового урану.

Довідково: Тривалий час військо-політичне керівництво росії вдається до тактики шантажу міжнародної спільноти загрозою застосування ядерної зброї. “Основы государственной политики Российской Федерации в области ядерного сдерживания”, затверджені указом президента росії №355 від 2 червня 2020 року, визначають, що рішення на застосування ядерної зброї приймається президентом росії (в. путін).

Існує широка номенклатура боєприпасів і авіаційних бомб, головних частин ракет (оперативно-тактичного, тактичного та стратегічного класу), артилерійських снарядів, мін, глибинних бомб, торпед, які можуть містити ядерні заряди.

Визначити та класифікувати конкретний тип ядерної зброї можливо лише після безпосереднього її застосування та отримання інформації від спеціалізованих підрозділів радіаційного, хімічного та біологічного захисту.

Радіус дії ядерної зброї може становити від кількох десятків до сотень кілометрів, а потужність зарядів (авіабомби, боєголовки тактичних ракет, артилерійські боєприпаси, глибинні бомби, торпеди) зазвичай не перевищує декількох кілотонн.

Ядерні вибухи можуть спричинити значні жертви та збитки від вибуху, тепла, а найбільшу загрозу становлять радіоактивні опади, які залишаються найбільш небезпечними протягом кількох перших годин після детонації, коли вони випромінюють найвищий рівень радіації.

Але кожен можете захистити себе та свою сім’ю, знаючи, що робити, і бути готовим, якщо це станеться!

 Готуйтеся ЗАЗДАЛЕГІДЬ!

Майте напоготові «тривожну валізу».

1. Заздалегідь подбайте про запас води та їжі в герметичних ємностях так, щоб вистачило на кілька днів.
2. Подбайте про те, аби бути на зв’язку й мати доступ до інформації, коли трапиться надзвичайна ситуація.

 Якщо ядерний вибух стався:

Одним із уражаючих факторів ядерної зброї є світлове випромінювання, яке може призвести до тимчасової сліпоти, опіку рогівки та очей. Помітивши яскравий спалах, не дивіться у його бік!

1. Якщо ви перебуваєте на відкритій місцевості, лягайте на землю та спробуйте знайти найближче заглиблення або виступ, за яким можна сховатись від ударної та теплової хвилі.
2. Лягайте ногами в бік вибуху, обличчям донизу, підкладіть руки під себе, щоб захистити їх від опіків та травмувань. Спробуйте закрити всі відкриті частини тіла.
3. Прикрийте рот і ніс засобами захисту органів дихання (протигаз, респіратор, ватно-марлева пов’язка тощо) або іншим доступним способом: частиною одягу, шарфом, хусткою тощо. Підручні засоби захисту не можуть повністю захистити вас від внутрішнього опромінення, але істотно знизять негативні наслідки.
4. Вийміть всі металеві предмети та електроніку з кишень.

За першої безпечної можливості біжіть в укриття!

Головне – знайти найближче доступне укриття! Якщо поруч немає спеціально обладнаного сховища, найкраще скористатися підвалом або іншою підземною спорудою.

1. Перед входом до укриття зніміть верхній одяг.
2. Шукайте приміщення, де немає вікон, якщо такого немає, закрийте всі вікна, двері, вентиляційні отвори.
3. За можливості прийміть душ. Якщо немає можливості прийняти душ, омийте всі відкриті ділянки шкіри, особливо руки й обличчя. Використовуйте мило й велику кількість води! Уникайте сильного тертя шкіри.
4. Проведіть йодну профілактику.

 Залишайтеся в укритті!

Залишайтеся в укритті впродовж 24 годин, якщо органи влади не дадуть інших інструкцій щодо переміщення чи евакуації.

1. Якщо члени вашої сім’ї на момент вибуху були в іншому укритті, вони мають залишитися там, доки не буде дозволу покинути його. Тримайте своїх домашніх тварин усередині укриття.
2. Не їжте й не торкайтесь нічого, що могло зазнати радіоактивного забруднення. Не вживайте водопровідну воду до отримання відповідного повідомлення про її безпечність.
3. За можливості одягніть чистий та максимально закритий одяг.
4. Не відкривайте вікна, двері та вентиляційні отвори, не підходьте до них без нагальної потреби.
5. Покидати укриття можна лише після офіційного дозволу від ДСНС, поліції, місцевих органів влади чи інших офіційних установ.

Залишайтеся на зв’язку!

 Знайдіть джерело інформації (радіо, телевізор, інтернет).

1. За можливості знайдіть засоби зв’язку із автономним живленням (наприклад, портативний радіоприймач FM-діапазону з автономним живленням). Це може бути єдиним засобом звʼязку в надзвичайній ситуації.
2. Слухайте подальші вказівки від ДСНС, поліції, місцевих органів влади чи інших офіційних установ.

 Засоби індивідуального захисту

Під засобом індивідуального захисту слід розуміти спорядження, спроектоване та виготовлене для носіння чи тримання людиною для захисту від одного або більше ризиків для здоров’я чи безпеки людини.

Застосування засобів захисту дозволяє захиститися від світлового випромінювання ядерного вибуху і радіоактивного пилу. Найкраще цей захист може бути забезпечено на таких відстанях від епіцентру вибуху, на яких людина не зазнає важких уражень від інших уражаючих факторів ядерного вибуху.

До засобів радіаційного захисту населення та працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту у воєнний час належать:

• засоби індивідуального захисту органів дихання;
• одяг спеціальний захисний;
• респіратори;
• прилади радіаційної розвідки і дозиметричного контролю;
• джерела живлення і засоби індикації для перелічених приладів;
• ватно-марлеві пов’язки.

До засобів індивідуального захисту органів дихання належать протигази (різних типів) та респіратори, а також найпростіші засоби – протипилові тканинні маски та ватно-марлеві пов’язки, які можуть бути виготовлені самостійно.

Протигази забезпечують надійний захист органів дихання, очей та шкіряних покровів обличчя від радіоактивних речовин, пилу, інших часток шляхом очищення (фільтрації) зараженого (забрудненого) повітря у фільтрувально-поглинальній системі.

Протигаз необхідно підбирати відповідно до індивідуальних розмірів голови, забезпечивши його щільне прилягання до обличчя. Для дітей виробляють спеціальні протигази.

Респіратори застосовують для захисту органів дихання від радіоактивного і ґрунтового пилу. Найбільш поширені респіратори FFP2 та FFP3, який складається із фільтрувальної напівмаски з наголовником. Напівмаска має два клапани вдиху і один − видиху. Респіратор має носовий затискач, щоб притиснути напівмаску до перенісся.

Протипилова тканинна маска складається з двох частин − корпусу і кріплення. Корпус маски шиють з 4-5 шарів тканини. Зовнішні шари роблять з тканини без ворсу, а внутрішні − для кращої фільтрації − з ворсом. Кріпленням служать смужки тканини, пришиті збоку корпусу. Готову маску перевіряють і приміряють відповідно до висоти обличчя.

Ватно-марлева пов’язка виготовляється зі шматка марлі, посередині якої кладуть шар вати завтовшки 1-2 см. Пов’язка повинна добре закривати ніс і рот, тому верхній її край має бути на рівні очей, а нижній − заходити за підборіддя. Для захисту очей необхідно надіти спеціальні окуляри, які щільно прилягають до обличчя.

Правила користування засобами індивідуального захисту органів дихання залежать від їх типу та різновиду.

Надійність захисту залежить не тільки від справності засобів індивідуального захисту, але й від умілого користування ним! Слід заздалегідь навчитися правил користування ЗІЗ та найпростіших методів перевірки їхньої справності.

 Йодопрофілактика

Важливо! Проводити йодопрофілактику можна тільки після офіційного оповіщення щодо її необхідності.

Під час ядерного вибуху може відбуватися викид радіоактивних речовин у навколишнє природне середовище та, зокрема, значної кількості радіоактивних ізотопів йоду.

Внаслідок потрапляння в організм людини радіоактивних ізотопів йоду щитоподібна залоза поглинає його і зазнає опромінення. Для захисту щитоподібної залози від накопичення радіоактивних ізотопів йоду застосовуються препарати стабільного йоду – калій йодид.

Важливо! Препарати калій йодиду не захищають організм від біологічної дії інших радіонуклідів, що можуть міститись у складі радіаційного викиду.

Якщо препарат калій йодиду вводиться в організм вчасно − зменшується або нейтралізується радіаційне опромінення щитоподібної залози та знижується ризик негативних наслідків для здоров’я людини.

Прийом препарату калій йодиду одночасно з надходженням «хмари», залишається ефективним. Тому застосування цього препарату (разом з контролем харчових продуктів і води питної) є ефективною стратегією зниження радіаційного ризику несприятливих наслідків для здоров’я людей.

Максимальний ефект захисту спостерігається при завчасному або одночасному надходженні йодиду калію та радіоактивного йоду до організму людини.

Для захисту щитоподібної залози рекомендовано однократне введення значних дозувань йодиду калію (100-250 мг), яке не повинне повторюватися через ризик побічних ефектів.

Людям різного віку потрібні різні кількісні дозування йодиду калію для блокади щитоподібної залози. Чим менший вік людини (менша маса щитоподібної залози), тим менша кількість йодиду калію потрібна для блокади щитоподібної залози.

Дозування йодиду калію (таблетки):

немовлята від народження до 1 місяця – 16 мг

діти (від 1 місяця до 3 років) – 32 мг

діти (від 3 до 12 років) – 62,5 мг

підлітки (від 12 до 18 років), вагітні, матері-годувальниці та дорослі                        (до 40 років) – 125 мг

УРАЖАЛЬНІ ЧИННИКИ ЯДЕРНОГО ВИБУХУ